Мандри

Мандри

Мандруючи пелюстками наших надій,

Гортаючи океани снів та думок,

Ми вийдем з глибинної темряви. Хочеш — дій,

Але притягає відстань. Її урок -

Приспів

Нехай моє ім`я бринить металом,

Твоє ж завжди лозою пнеться в гору,

Ми зачепилися за ці корали

В морях, де поміркована незгода.

Це тиша, болюча тиша затертих фраз.

Це рими, невпинні рими, бурхливий темп.

Це вічна таємна вірність і це екстаз

навіяних темноокістю хижих схем.

Вітаючись з небом, танеш в його пітьмі.

Покликавши громи, чекай, і вони прийдуть.

Ти снишся, як дике марево, і мені

Доводиться опиратися силі пут.

Вагаючись, передбачити геть усе.

Читаючи, впізнавати в тобі себе.

Давай вип`єм телепатії саусеп,

А потім зітремо з пам`яті все живе.

© Марина Чиянова, 2016

Київ, 2016