Проліски
Цими колами ллються проліски золоті,
Випадковими розкриваються всі світи.
Небо згадує свій невпинно-первісний стан,
Естакадами гуркотять ці нові міста.
Вітер ломиться у свідомості та серця,
Усвідомити треба радість всю до кінця.
Нам би встояти серед чорних чужих навал,
В переродженні непростий вічний ідеал.
Приспів
Такою буде весна, і перемога надалі,
Такою буде вона серед тутешніх реалій.
Серед повернень і сліз, серед героїв і тиші,
Весна приходить у світ, щоб він ставав спокійнішим.
Щоб зустрітися на перетині всіх доріг,
Треба битися і боротись за віри сніг.
Серед посмішок будуть і незабутні там,
Де наш пролісок прокидається по містах.
© Марина Чиянова
Одеса, 2016