З солодкого сну забаганок,
Додавши сніжку жартома,
Принадний вишневий льодяник
Зморозила мрійна зима.
Охота, аж страх, скуштувати,
Та льоду страшить супокій
Що вишню скував для завади
Знемозі солодкій жаркій.
Спізнати б без криги тривоги
Цей ягідний сон досхочу…
Скраєчку дістану ще трохи,
Льодком тільки губи змочу…
Зима в тихих досвітках білих,
Чарує сніжок за вікном.
Льодяник із губ розпашілих
Стікає вишневим вином.
А плинного льоду незгоди
Краєчком повіки змигну
Десь там на вершку насолоди
У повені талого сну.
