Там, де зникають сутіні сліди
В тремкім безсонні місячної ночі,
Розлиті вдаль, аж поки бачать очі
Принадні хвилі спраглої води.
Зажди, не руш… До денця осягну
Глибінь ясного стишеного плину
І місячну солодку млу цитринну
Вдихну ще раз за обріями сну,
Де крізь хиткі досвітні потічки
Чарує ніч на відчуттів узвишші
Лункий цей трунок місячної тиші
На сплеску хвиль небесної ріки.
