Весінній каприз
Пелюстя яблунь сиплеться до ніг,
Весіннім одкровенням у садочку.
Волочуть хмари зливу на візочку,
Першопромінням сонячних доріг.
У серця зашкарублого кутку,
Гніздечко ліпить птаха сподівання,
Що це – життя! Не просто відбування…
Удача гріє душу в сповитку.
Співанка свя́та, чи любов свята,
Метеликом пульсує на долоні.
Весна зоріє ликом на іконі,
І тануть воском стоптані літа.
