У лісі
Під ногами порипує сніг,
Морозяка хапає за ніс,
Хоч і теплий домашній барліг
Ми сміливо крокуємо в ліс.
Тут у лісі з мільйонів людей
У блуканні минає наш час,
У борні проти царства тіней,
За любов, що врятовує нас.
Від розпачливих чорних думок
Про суворість законів життя,
В перемогу зловісних чуток
Про даремність людського буття.
Ми штовхаємось в лісі людськім,
Без любові звіріємо вмить,
Не питаючи що і по чім,
Проковтнемо й себе як скортить.
м. Київ, 19.02.05.
