Кохай...
з рубрики / циклу «Все і всі»
Цятками поту чи дощу в пітьмі поцілунки?!
В мареві хмарок блукає розгублений місяць.
Я все чекаю кохання твого поцілунків
Так як чекають від Бога прощення черниці.
Десь там зігріє теплом сонце землю і море.
Хвилі змивають з піску відбитки від кроків.
А ми з тобою продовжуєм гратися в ролі
Подруги й друга... протягом обрію або років?
Вкотре весна на дворі зайшлася сльозами.
Землю потоками мокрими знову залила.
А я і досі не знаю чи є що між нами,
Чи у своєму житті ти когось хоч любила?!
Але дарма! То для мене давно не важливо!
Справжні чуття завжди вміли терпляче чекати.
Щиро бажаю лиш, щоби ти була щаслива,
Навіть якщо не мене ти навчишся кохати!
