Ворожбитство - гріх великий
Ворожбитство - гріх великий, кожен має знати,
І мені прийшло на думку про це розказати.
Жила сім`я у селі, жили-поживали,
Двоє дітей: син і дочка у них підростали.
Коли виріс син дорослим, прийшов час женити,
Своїй мама - лихій жінці, не міг угодити.
Та така, а та сяка, а та не багата,
Та не вчена, та не гарна, в тої нема хати.
"В хлопця гонору по вінця", - так люди казали,
Й дали назву незабаром - " графом" його звали.
Оженився, взяв дівчину, та не по любові,
Бо подумав, що так треба й зробив мамі волю.
Та не довго в сім`ї жив, згодом розійшовся,
Сам женився і для жінки чоловік знайшовся.
А другую свою жінку любив до нестями,
Та все, що би не зробив, не догодить мамі.
Вирішила вона собі сина розлучити,
Й подалася швидко в гори, щоб там ворожити.
Молоді про це не знали, добре газдували,
По сусідству, біля рідних, хату будували.
Мама ж прийшла від ворожки й яйця розкладала -
Ворожбитство на голову, що мольфарка дала.
Ходить син сам не свій, яйця він знаходить,
І з сусідським дідусем бесіду заводить.
Сусід каже: " Ти це знай. Це з неба не впало.
Я курив і добре бачив - твоя мама клала.
Хочеш вір, а хочеш - ні, чисту правду кажу,
Матір свою зупинити щиро тобі раджу".
Хоча перша жінка й добре в другім шлюбі жила,
Але також ворожінням йому відомстила.
Качки голову на стінку у хаті поклала,
" Пий горілочку, як воду, " - при цьому сказала.
І почав він, як та качка, горілочку пити,
Почались в сім`ї незгоди, стало важко жити.
Сестра його виросла й так ся не віддала*,
І це собі дуже тяжко до голови взяла.
Тії яйця - марнофляцтва** жахлива картина,
Дочка з розуму зійшла і інсульт у сина.
Та на цьому стара мати так і не спинилась,
Бо з нечистим вона в симбрі*** - в зговорі згодилась.
" Це та баба, що дріт пряде", - говорили люди,
Куди піде, що не зробить - зло принесе всюди".
І фінал її життя теж не забарився,
Ворожбитством і гріхом на кінець накрився.
А це було усе так: піст зайшов Великий,
Син її все п`є і п`є, став уже безликий.
На цибрині у криниці там свічку знаходить,
Засукану**** з двох сторін, він мамі приносить.
" Нащо ти там її взяв?" - мама з печі каже ...
Хто, як жив і що робив гріх на того ляже.
Незадовго три четвірки разом об`єднались,
В квітні, четвертого, у четвер тії цифри склались.
Темні сили диявола біду наробили,
Ворожбитство мамине успішно здійснили.
ПаралІч схопив в старої голову і ноги,
Як та свічка засукана, з двох боків, та й годі.
Впала біда і на матір, і на її діти,
Гріх великий ворожити, ніде правди діти.
На дев`ятий день по смерті прийшов знак злощасний,
Ні обіду, ні помани у п`ятницю Страсну.
Це не збіг, не випадковість - це пересторога,
Хто ворожить й марнофлячить - у пекло дорога.
Бо хотіла вище всіх життям керувати,
То ж за це і довелось сім`ї постраждати.
У житті і у природі - на все Божа воля,
І у кожного свій шлях і життєва доля.
На колінах повсякчас Господа молити,
Гріхи свої й своїх рідних нам усі простити.
* Ся не віддала - не вийшла заміж,
** марнофляцтво - ворожбитство, наводити порчу,
*** симбра - зговір,
**** засукана свічка - зачищена, щоб запалити.
с.Нижні Станівці, Буковина, 04.03.2018
