У букетику пролісків ніжних
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Зачаїлася ніч чарівниця.
Я її поміж тіней неспішних
Пізнаю з перших паростків сну.
Світ на виплеску віщої миті
Вже ось-ось між пелюсток насниться
Його обриси, в часі розмиті,
З ароматом розквіту вдихну.
За вікном, в такт до сполоху серця,
Дощ весняний вистукує в шибку.
Десь за видих – і небо зайдеться,
Роз’ятривши світанням думки.
Та з небес у пітьму за дверима
Ніч вихитує місяця скибку,
І нестримна намріяна рима
В вірш сочиться крізь серця ривки.
