15.04.2018 19:52
для всіх
189
    
  4 | 4  
 © Савчук Віталій Володимирович

Замкнене вікно...

Замкнене вікно...

Дощі, вітри, опале листя 

Зірок падіння й тихий крок,  

і біля шляху тихе місце 

притулок для моїх думок. 

А біля берега затока,  

як сховок для таємних дум. 

І білим лебедем високо,  

над тихим місце крутить сум. 

Дороги всі ведуть до Риму,  

сюди вже заросла давно. 

Зі скрипом чуха стару спину 

Горіх, в зачинене вікно. 

Облізла фарба шкаралупить,  

павук на шибці як живий. 

Це місце вже ніхто не купить 

потрібен людям не такий... 

Зіржавів цеп у старій буді,  

Труба давно вже не димить. 

Півні нікого тут не будять 

і лампа гасом не чадить. 

Сюди приходжу дуже рідко,  

чи сни дивитись, чи кіно... 

Чужий постоє біля хвіртки,  

а в душу замкнено вікно! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.04.2018 13:24  © ... => Костенюк 

Дякую щиро за відгук! Радий, що Ви прочитали вірш по своєму і знайшли в ньому свої інтонації! Хай щастить!

 17.04.2018 13:23  © ... => Тетяна Белімова 

Щиросердно дякую! вкотре переконуюсь в тому, що більшість віршів( хороших!) виникають з пари слів, або єдиного речення, яке виникає в голові... і не дає спокою, поки не виллється у вірш!

 17.04.2018 09:55  Костенюк => © 

Важко втрачати малу Вітчизну. Щиро і майстерно.

 17.04.2018 08:39  Тетяна Белімова => © 

Віталію, неймовірний твір... Зітканий із найменших нюансів і деталей пейзаж, правдивий і не банальний, - один із найсильніших у Тебе.

 16.04.2018 06:12  © ... => Люлька Ніна 

Дякую щиро.

 15.04.2018 21:35  Люлька Ніна => © 

Спокійні, розсудливі, філософські роздуми. Гарний вірш.