Замкнене вікно...
з рубрики / циклу «Все і всі»
Дощі, вітри, опале листя
Зірок падіння й тихий крок,
і біля шляху тихе місце
притулок для моїх думок.
А біля берега затока,
як сховок для таємних дум.
І білим лебедем високо,
над тихим місцем крутить сум.
Дороги всі ведуть до Риму,
сюди вже заросла давно.
Зі скрипом чуха стару спину
Горіх, в зачинене вікно.
Облізла фарба шкаралупить,
павук на шибці як живий.
Це місце вже ніхто не купить
потрібен людям не такий...
Зіржавів цеп у старій буді,
Труба давно вже не димить.
Півні нікого тут не будять
і лампа гасом не чадить.
Сюди приходжу дуже рідко,
чи сни дивитись, чи кіно...
Чужий постоє біля хвіртки,
а в душу замкнено вікно!
