17.04.2018 06:02

для всіх

200

4 | 4

 © Анатолій Костенюк

Пацюк

до дня народження М.Ф. Яковченка 20.04. 1900 р

Перед виходом на сцену
він хлопав себе по щокам
промовляючи: «Кормилиця моя!»
З життя М.Ф. Яковченка

З жита вижену житнівку.

Виріжу з верби сопілку.

І наллю я сам собі.

І заграю у журбі.

І лунатимуть в оселі, 

хай сумні та невеселі, 

хоч під п’яную сльозу

звуки, що я їх позву.

І під ці сопілки звуки

пригадаються розлуки, 

втрати, власні помилки́, 

важко про́житі роки, 

затамоваиі обра́зи, 

прорахунки та поразки.

П’яним волю дам сльозам –

добре, що в оселі сам.

Сам себе я пожалію, 

зранку знову зачерствію, 

бо не дивлячись на вік, 

я «химерний чоловік».

Одного разу Микола Федорович вийшов зимою в магазин за пляшкою в домашніх тапках та халаті (дочка ховала його штани, щоб не виходив з дому). А йому назустріч – колега по театру в шубі та шапці: «Микола, як справи?» Яковченко не зупиняючись: «Влітку, влітку поговоримо!»

З життя М.Ф. Яковченка