Утихомиреність в мені...
байдужості цинічній в противагу
в гармидері пробуджень навесні
і невичерпної наснаги
роскішного цвітіння
в ясний день,
в якому пересмішники співають
радіння свят у небо дивомрій.
і віє вітер лагідний і файний -
наповнений відлунням ностальгій,
він невгамовний ладить вічний тень
у спогади... -
що образи примарні.
туман м"який,
прозоролегкий спліт
обволікає образи у марні
зусилля доторкнутись давніх літ,
де сумніви відсутні і питання.
мовчу.
я споглядаю час
весняної бурхливої наснаги.
байдужості цинічній в противагу
над обрій сходить -
наче в перший раз! -
ласкаве сонце
у весні кохання...
