Відьмацька ніч
Вальпургієва ніч...
Нервів струни порвало...
І сумних протиріч
Ще доволі чимало
Пролягло у душі.
Це каміння пітьмяне
Розчавило вірші
Легкокрилі. Та я не
Переймаюся тим.
Трави ночі розквітли.
То до мене лети
В сяйві місяця світлім,
І у місячнім дні,
Що відьмацьки любила,
Віддавайся мені
Схизматично-безкрило,
Відродивши талан
У крилатості драми.
Ніч польоту лягла
Крізь пітьму трасерами.
Тане в мороці Схід.
Ми затримаєм ранок,
Шаленіючи пить
Меди снів наостанок,
Уночі пломеніть
На добро... Чи на шкоду...
І закляття робить
На продовження Роду...
І на травах посну-
ти в окресленім колі...
Відьмо! Буть... Чи не буть...-
Твій перформанс у ролі.
