Стара Голандія
інтермедія
У небо – хмарами розмитий
пейзаж Голандії старої –
тече серпанком ледь помітниим
канал весняною порою.
І підкорили колорити
фасади – ветхі гобелени;
театр заплавою залитий,
являє пасторальні сцени:
ледь рухається у затоні
з відпочивальниками човен;
від вежі, наче з неба, дзвони
несуть у вічність спів церковний;
втопила праля в річці скалку –
у хвилі полотно біліє –
відволікаючи рибалку,
що під кущем завмер в надії;
купкуються, спішать по мо́сту
голанці вбрані в чисте й біле;
міщани вийшли на підмостки
у п`єсі з назвою «Неділя».
А я дивлюсь крізь часу хмари,
один в партері серед залу:
старі будинки, як примари
зникають в далечі каналу...
