Ця втеча
Ця втеча така солодка...
Ця втеча така гірка...
Допоки мовчиш, допоки
малієш неговірка,
сповзаючи тихо долі
під ноги старих дерев.
До прихистку ніби-волі,
котра у полон бере
і вільних, і безневільних,
крикливих і мовчазних...
Довкруг виростають стіни,
не можна зайти за них!
Не можна дивитись в очі
правдивішій із неправд.
Бо... жити тоді не схочеш...
Не зможеш зайти на лад
в собі ні на мить благеньку.
Хотіла втекти? Втекла!
Наймилась жалям на деньку,
всю душечку обпекла!
Лишається менше кроку.
Тримаєш на повідку
цю втечу - таку солодку...
Цю втечу - таку гірку...
15.04.2018 р
