19.05.2018 21:09
для всіх
222
    
  1 | 1  
 © Савчук Віталій Володимирович

Дитинство...

з рубрики / циклу «Все і всі»

Хочеться іноді встати чудового ранку.

Мама: "йди снідати", - чаю налляла у склянку.

Суне у жменю бабуся монеток хоч трішки.

І напів сонний крокуєш до школи ти пішки.


В школі вже гамір посходились друзі по трошку.

Хтось позіхає, хтось грається, а хтось тре дошку.

Таня дріма, Олег тяга промокачку столом.

Вадик губами бурчить, уявля - він за кермом.


Дзвоник! Увага! До класу йде наша "Надійка".

Знову Шевченко. За вірша отримано "двійку".

Знов до щоденника щось для батьків, та напише, -

Знала б вона, що колись я писатиму вірші!


Знав би тоді я, що у мене украдуть мій Крим!

Що ми із друзів колишніх, враз станем чужими!

Що на кордоні країн стане висока стіна!

Що ми пізнаємо ненависне слово -ВІЙНА?!...


Дощик проллється, настане черговий світанок.

Місяць на небі приміряє новий серпанок.

Посеред ночі прокинувсь напевно дарма я.

Бо у дитинство зворотно дороги немає.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.05.2018 08:53  Тетяна Белімова => © 

Класний вірш, Віталію! І ностальгійний, і трішечки сентиментальний, і гнівливий...

 20.05.2018 19:01  Люлька Ніна => © 

Дитинство. Яке воно неповторне і далеке. Ваш вірш нагадує мені мої незабутні шкільні роки. Приємно. Але сумно. Сумно за нашим сьогоденням. Війна. Страшно і боляче.