29.05.2018 13:48
for all
138 views
rating 5 | 2 users
 © Лариса Мандзюк

Знову його зустріла...

Знову його зустріла...

Поїздка до батьківської хати, рідні серцю місця, дитинство... спогади... спогади...

ЗНОВУ ЙОГО ЗУСТРІЛА...

Знову його зустріла, чи здалося...

Посеред поля у високих травах.

Воно зривало квіти і колосся

і ніжилося в сонячних загравах.


Воно вінок сплітало, серед поля.

зривало із ромашок пелюстки.

Як виросла, ця молода тополя...

Куди вони... Куди біжать роки...


Знов заплітало у косички квіти, 

у зошиті писало по складах.

І ми малі з тобою, зовсім діти...

Блукаєм нині, по його стежках.


Дитинства світ-теплий промінчик сонця, 

в ромашках залишився назавжди...

Ще повернись, постукай до віконця...

Візьми за руку...Куди же ти...куди...


Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.

м. Львів., 29. 05. 2018.


Лариса Мандзюк цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.06.2018 17:15  Люлька Ніна => © 

Як ми порою сумуємо за дитинством. Ваш твір навіяв спогади і роздуми. 

 30.05.2018 09:34  Тетяна Ільніцька => © 

Справді, дитинство - неповторна пора... Хочеться вертатися знову і знову)))