Ой сідало ясне сонце...
Ой сідало ясне сонце, сіло біля млину,
закохався козаченько в молоду дівчину.
Купалося їх кохання в вечорових росах,
розквітали білі квіти у дівчини в косах...
Пахли трави під ногами, аж душа співала,
як дівчина козаченька, коханим назвала.
Цілувала - милувала його ясні очі,
обійняло їх кохання. тай літньої ночі...
Задрімали ясні зорі у дівочих косах,
вмивалося їх кохання у ранкових росах.
Закохався козаченько в молоду дівчину...
Ой сідало ясне сонце, сіло біля млину.
Автор Лариса Мандзюк.
м. Львів., 24. 06.2018.
.gif "{#}")