06.08.2019 17:45
для всіх
370
    
  - | -  
 © Осьмачка Тодось

Мрія

Мрія
Нема в світі правди,
правди не зіськати.
Народна пісня,

І хоч єдиную сльозину
в очах безсмертних покажи ...
Шевченко.

1.

І Врубель спав, як стало темно, 

і книга на столі товста;

і підійшов навшпиньки демон

і в мозок нахилив вуста.

Коли ж від нього, наче п`яний, 

поглянув скоса на мольборт, 

то на губах криваві плями

окреслювали страшно рот.

Було і через місяць темно, 

в лікарні Врубель умирав, 

і тут же на мольберті демон, 

уже змальований, стояв;

оригінал же аж на шахві, 

усівшися на фоліянт, 

грав на крилі, немов на арфі, 

сумний напівцерковний кант.

Але моя гаряча мрія

ще кров із мозку не взяла:

вона над озером німіє

на Україні край села, 

де мідний місяць від узлісся

в безодню озеро потяг

і очерет над ним піднісся, 

і бору з берега досяг;

Де плине хмара передерта

аж об карпатський перелаз, 

не знаючи, де жде поета

колишня мрія раз-у-раз;

не знаючи, що без надії

йому настане день тяжкий, 

бо скрізь, навіки вже до мрії

позападалися стежки ...

3.

Але коли впаде в казарму

поет конати в самоті, —

вона стає, неначе мармур

у піднебесній висоті, 

і твір його бере під ноги

і за престол, і за хорал, 

і дивиться на всі дороги, 

немов скривавлений Ваал.

Якби вхопити в духа злого

велику книгу із-під крил, 

і кинути на путь убогу, 

зірвавши найгустіший пил, —

щоб навіть в демона з нагоди

сльоза упала в осоку, 

тоді поет без нагороди

зазнав би правду, хоч таку!


Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!