Звичайне диво
Я об’являю війну цьому світу!
Порожнім обіймам клонованих мавп.
Людське уже щезло! Тваринну освіту
Отримав у променях сяючих ламп.
Кругом, в найтаємніших закутках часу
Господнього, скрізь люцифер вирвав мить,
Дороги шматок із земного атласу,
Де був вказівник, тепер злодій сидить.
Немає й моста до світів сокровенних,
Усіх затягнуло в грошовий потік.
Я випав, - попав до копійок злиденних,
Де боляче дуже… короткий мій вік!
Та світик маленький нехай собі бавить
Дитину – дебіла, що сам породив.
Людина, в нім роджена, всіх тут потравить.
Такий ось сюрприз… і ніяких тут див.
