21.12.2014 02:10
for all
132 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Микола Чат

Звичайне Диво

Звичайне Диво

Душа її – незвідана глибінь, 

Напівтонів брунатного какао.

В очах пульсує вилиняла синь

Небес, де сонце мружиться лукаво.


М’якенький обрис повнотілих форм, 

Здригається від подиху слабкого.

Життєвих не дотримуючись норм, 

Дарує вогкість серденька палкого.


Задарма злото роздає по дню.

По ночі стелить срібляну доріжку, 

Чужого бруду беручі пеню, 

На легковірну трепетну маніжку.


Її ж планида - слізна самота

Роззявами заклятого вигнанця, 

Чужих відбитків груба тіснота, 

Чи ляпас від проїжджого коханця.


Руйнує душі чванство і пиха, 

Суспільні упередження байдужі.

Якщо ж позбутись даного гріха, 

Красу узріти можна… і в калюжі.

Публікації: Микола Чат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 02.01.2015 23:03  © ... 

Щиро дякую всім за теплі відгуки! 

 22.12.2014 00:45  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Красиво!!! 

 21.12.2014 17:01  Тетяна Чорновіл => © 

З-під пера Майстра навіть калюжа спонукає до роздумів, а в кінці дозволяє посміхнутися! )))
Чудовий вірш з несподіваним закінченням! 

 21.12.2014 14:11  Світлана Рачинська => © 

Прекрасно! З таким змістом глибоким. Незвичайно!

 21.12.2014 11:41  Тадм => © 

супер!!! вишукана і глибока поезія. я в захваті