Тетяна Чорновіл Край досвітнього сну
У безмежжі спокою
Таїною жаркою
Заятрилася кавова ніч.
І з лункої глибіні
Згуслі марева пінні
Ароматом зійшли навсібіч.
Сонця сонного сонях
Десь пульсує у скронях
Край досвітнього сну в голові.
Мріє сутінь ласкава,
Плине в пахощах кава.
Тобі грудочку цукру чи дві?
Поміж серця ривками
В протиріччі з думками
Сходить ніч у роси кришталі.
І чарує в узвишші
Вибух спраглої тиші
Чи то спалах світання в імлі.
20.06.2020 09:16 Старченко Наталія Ми... => © |
 Аромат кави робить життя особливим, допомагає відчути його красу повніше... |
23.06.2018 08:21 Олена Коленченко => © |
 Я теж написала про тишу.. співзвучно) |
22.06.2018 12:44 Люлька Ніна => © |
 Навіює тепле, смачне, солодке і дуже приємне. Вірш чудовий! |
22.06.2018 01:37 Серго Сокольник => © |
 Під зростаючий тиск в голові |
21.06.2018 15:51 Марянич Михайло Мико... => © |
 Знімаю капелюха! Бімба!) |
20.06.2018 20:37 Наталія Старченко => © |
 Як солодко!.. Такий вишуканий і сповнений почуття вірш... Здається, я навіть відчуваю аромат Кави... |