Олена Коленченко А тиша поруч зваблює кордони
Душі моєї - їй би навпростець!
Густим приємним лине баритоном
Навколо дум легенький вітерець.
Натхненно Муза дихає рядками...
Складає вірш усупереч думкам.
Жонглює місяць зоряно словами,
Освідчуючись лагідно зіркам.
Відроджуюсь, занурююсь у тишу...
По вінця келих сповнюю життям!
До серця небо й зорі приколишу
І волю дам усім своїм чуттям!
13.07.2018 18:33 Люлька Ніна => © |
 Дуже мелодійна поезія. Чудово!!! |
29.06.2018 15:40 Тетяна Чорновіл => © |
 Сказати, що вірш чудовий - нічого не сказати! Відчувається, що таки Муза надихала на таку вишукану лірику! |
28.06.2018 19:57 Віталій Перетятько => © |
 Якісна поезія!!! |
23.06.2018 18:20 Костенюк => © |
 (жонглює) Вірш так і проситься на музику)) |
23.06.2018 10:54 Лора Вчерашнюк => © |
 Дивовижно, чарівно)))) Дякую!!!! |
23.06.2018 10:29 Тетяна Белімова => © |
 Мелодійно, лірично, ніжно - із надією на краще майбутнє))) |
23.06.2018 09:21 Наталія Старченко => © |
 Так ніжно, так хороше... Дякую за такий чудовий вірш. Читати його - то справжнє життєдайне свято. |
22.06.2018 23:38 Панін Олександр Мико... => © |
 Муза дихає рядками, |
22.06.2018 18:31 Савчук Віталій Волод... => © |
 гарно! )) |