Тетяна Чорновіл Сонечко зайшло за тумани сну
Гублячи в зело свою тінь ясну.
Слід огненний щез десь углиб, туди,
Де з озерних плес дише гладь води.
Росяні стежки застилає мла,
В потиску руки – сполохи тепла.
А з-за хмар обіч через зір рої
Плине спрагла ніч на уста твої.
Й гасне неба тло там, де вдалину
Сонечко зайшло за тумани сну.
13.07.2018 18:29 Люлька Ніна => © |
 Який гарний поетичний пейзаж! |
10.07.2018 17:41 Зав`ялова Валентина => © |
 Сподобалось.Красиво. |
06.07.2018 10:48 Наталія Старченко => © |
 Так ніжно, так тепленько і чомусь трошечки сумно...Прекрасна лірика. |
05.07.2018 12:57 Тадм => © |
 чудово!!! |
05.07.2018 10:38 Серго Сокольник => © |
 У нас твори різні, а думки, бува, єдині, Тань) Гарно і своєрідно.) |
05.07.2018 08:08 Костенюк => © |
 Дуже лірично, і реалістично, і майстерно огранено. |