09.05.2011 20:01
-
591
    
  3 | 3  
 © Тетяна Чорновіл

Сонячний зайчик

Сонячний зайчик

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Десь за полями сонце осяйне 

Прокинулось, манірно позіхнуло, 

Залоскотало променем мене 

І цілу пригірщ зайчиків сипнуло. 


Розбіглись враз веселі стрибунці, 

В вишневім цвіті їхній сміх розлився, 

А цей ось – залишився у руці, 

До пальців теплим вушком притулився. 


Струсивши з трав налякану росу, 

Минаючи кульбабок квіти сонні 

Я золотого зайчика несу, 

Коштовний дар від сонця у долоні. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.05.2011 23:46  Наталка Янушевич => © 

Консультувала молоде подружжя. Решта - конфіденційно.

Шашликів не було, бо працювали сьогодні. Зате м`ясо по-французьки вдалось.

 09.05.2011 23:23  © ... 

Дякую! З шашликів прийшли? Десь Вас чути не було :)))

 09.05.2011 23:19  Наталка Янушевич => © 

Гарний вірш.

 09.05.2011 21:16  © ... => Микола Щасливий 

Це поки що не ті зайчики. Виникла, правда, ідея написати про злих зайців і нещасного кондуктора, але треба, щоб Сердюк трохи відійшов :)))))

 09.05.2011 20:06  Микола Щасливий 

А я прочитавши назву вже думав про щось типу пісні Гарика Кричевського...

Цитую: "Солнечные зайчики в стареньком трамвайчике"

... тобто продовження теми зайців-бідолах ))