Сонячний зайчик
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Десь за полями сонце осяйне
Прокинулось, манірно позіхнуло,
Залоскотало променем мене
І цілу пригірщ зайчиків сипнуло.
Розбіглись враз веселі стрибунці,
В вишневім цвіті їхній сміх розлився,
А цей ось – залишився у руці,
До пальців теплим вушком притулився.
Струсивши з трав налякану росу,
Минаючи кульбабок квіти сонні
Я золотого зайчика несу,
Коштовний дар від сонця у долоні.