30.07.2018 20:52
для всіх
413
    
  1 | 1  
 © Богдан Дєдок

Юність

Машини тікають від хмари. Від хмари тікає трамвай. 

Чорніючу важкість свинцеву штовхає вперед небокрай. 

Заклякли гілки в мовчазному чеканні важкої грози. 

Самотні листки захитались під вітром, немов терези. 


Ховається погляд під стріхами, поки не падає дощ. 

Поспішно ховаються люди з-під небу відкритих площ. 

А небо готове розрадитись зливою мліючих сліз; 

Даруючий лагідну свіжість, останній весняний каприз. 


Минула весна двадцять шоста, знаменням минаючих літ. 

По колу блукаючих років зів`янув іще один квіт. 

Початок нових етапів - це, значить, кінець старих. 

Закінчення лиха старого - початок ще гірших лих. 


Тьмяніє, сіріє і сохне смарагдова якось трава. 

Тьмяніють, сіріють і сохнуть важливі колись слова. 

За спекою і духотою, як грім серед ясного дня,  

Пройде, усміхаючись, злива. Пройде буйна юність моя. 



Київ, 30.07.2018

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.07.2018 19:42  Каранда Галина => © 

)))) нічого, однак життя тільки в 40 починається!:))))
То я сміюся.
Вірш сподобався.