Юність
Машини тікають від хмари. Від хмари тікає трамвай.
Чорніючу важкість свинцеву штовхає вперед небокрай.
Заклякли гілки в мовчазному чеканні важкої грози.
Самотні листки захитались під вітром, немов терези.
Ховається погляд під стріхами, поки не падає дощ.
Поспішно ховаються люди з-під небу відкритих площ.
А небо готове розрадитись зливою мліючих сліз;
Даруючий лагідну свіжість, останній весняний каприз.
Минула весна двадцять шоста, знаменням минаючих літ.
По колу блукаючих років зів`янув іще один квіт.
Початок нових етапів - це, значить, кінець старих.
Закінчення лиха старого - початок ще гірших лих.
Тьмяніє, сіріє і сохне смарагдова якось трава.
Тьмяніють, сіріють і сохнуть важливі колись слова.
За спекою і духотою, як грім серед ясного дня,
Пройде, усміхаючись, злива. Пройде буйна юність моя.
Київ, 30.07.2018
