30.07.2018 20:52
for all
337 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Богдан Дєдок

Юність

Машини тікають від хмари. Від хмари тікає трамвай. 

Чорніючу важкість свинцеву штовхає вперед небокрай. 

Заклякли гілки в мовчазному чеканні важкої грози. 

Самотні листки захитались під вітром, немов терези. 


Ховається погляд під стріхами, поки не падає дощ. 

Поспішно ховаються люди з-під небу відкритих площ. 

А небо готове розрадитись зливою мліючих сліз; 

Даруючий лагідну свіжість, останній весняний каприз. 


Минула весна двадцять шоста, знаменням минаючих літ. 

По колу блукаючих років зів`янув іще один квіт. 

Початок нових етапів - це, значить, кінець старих. 

Закінчення лиха старого - початок ще гірших лих. 


Тьмяніє, сіріє і сохне смарагдова якось трава. 

Тьмяніють, сіріють і сохнуть важливі колись слова. 

За спекою і духотою, як грім серед ясного дня,  

Пройде, усміхаючись, злива. Пройде буйна юність моя. 



Київ, 30.07.2018

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 31.07.2018 21:45  © ... => Каранда Галина 

тільки на роботі про те говорили - скільки можливостей відкривається у людини на п`ятому десятку) але тільки якщо на другому-третьому були прийняті правильні рішення. і завжди згадую американську культуру з жагою до подорожей їх пенсіонерів - я б теж хотів в 70 років натягнути шорти по груди і відправитись, наприклад, в Бангладеш погуляти) дякую за відгук) 

 31.07.2018 19:42  Каранда Га... => © 

)))) нічого, однак життя тільки в 40 починається!:))))
То я сміюся.
Вірш сподобався.