Антоніна Чернишенко
Большая паутинка
Вьется над окном.
Прозрачная слезинка
Упала на ладонь.
Я слышу ветра зов,
Я поспешу во степь,
Туда, где травы шепчут вновь
Мне легкий летний бред.
Я припаду на травы,
И нежно проведу рукой.
Глотну, немного летней, я отравы,
И, в миг я разпрощаюся с тоской.
11.05.2011 20:23 © ... => Тетяна Чорновіл |
зараз чесно, вже й не згадаю, вірш був написаний в минулому році, коли йшла по дорозі на роботу, якийсь був настрій незрозумілий, чи то добре чи то погано. А прогулянка з дому на роботу, маленький кусочок свободи, бо я тоді за роботою і світу білого не бачила. |
11.05.2011 14:18 Тетяна Чорновіл => © |
 Що там за отрава? Як там Ваше здоров`я? Як перенесли ту літню прогулянку? |