Зайчик
Відхилило сонечко завісу,
Таємницю, що сховалася край лісу.
Зайчики примножили свій рід,
Випустили копії у світ.
Сонечко між гілок бавить – грає,
Смішить діток, як вони, стрибає.
Котяться клубочки між травою,
Що сміється, бо захоплена їх грою.
Татко-зайчик лапки потирає,
Перший раз він діток своїх має.
Знов косий щось треться до зайчихи,
В грудях щастя й повний міх утіхи.
Як же мало їм у світі треба,
Сталось це – і скачуть аж до неба.
Ще би вовка щоб стежинки не водили,
Дітки в радості росли щоб не тужили.