Жінка на сіні
Жив Гладій у Станівцях - моцний* був мужчина,
Брав на плечі і сам ніс він копицю сіна.
Як несе - його не видно, хоч і вітер дує,
Лишень ноги і копиця, ніби сама суне.
Була в нього жіночка - Параскою звали,
Він любив її й беріг, про це люди знали.
Ось пішли вони до сіна згрібали, зкладали,
Прийшов час і вже додому збиратися стали.
З сінокосу збираються, він копицю в`яже,
До коханої Параски Гладій ніжно каже:
"Жіночко, моя любима, сідай зручно зверху,
Щоб тя ніжки не боліли, буду тебе нести".
Жінка вилізла на сіно, і так собі сіла,
Розляглася зручнесенько, ще й ноги спустила.
Тож несе він сіна повно - велику копицю,
Люди дивляться, а зверху сидить молодиця.
"Хоч він сильний чоловік, а все ж нести тяжко, -
кажуть люди сміючись, - злізай же, Параско".
Гладій вислухав уважно й на це промовляє,
Й на свою тендітну жінку любо поглядає:
"Свою жінку зверху там, так її поклав,
Аби вітер їз копиці сіна не здував".
*моцний - сильний.
с.Нижні Станівці, Буковина, 11.08.2018
