Ніколи так я не благала тиші
А ось сьогодні під рясним дощем
Ставало на душі моїй тепліше -
Я розчиняла смуток, біль і щем.
Отарою по небу хмари бігли
І несли за собою плин думок...
Втішалася спокусливо розбіжність -
Я серце зачинила на замок.
Лиш я і дощ, і вимріяна тиша...
(У неї теж не часто є джек-пот).
І навіть трави вітер не колише,
Бо моїм серцем промовляє Бог.
Ніколи так я не благала тиші...
А ось сьогодні під рясним дощем
Душа знайшла свій прихисток, і нішу,
І ніжно Янгол огорнув плащем...
