17.08.2018 18:01
for all
93 views
    
rating 5 | 8 usr.
 © Ірин Ка

Чиєсь кохання...

Чиєсь кохання...

Зістригло літо довгі коси, 

В них колір - золото ланів

Й складає вечори у стоси.

Мов з жару місяць, очманів, 

Гойдає зіроньку з завзяттям, 

Ще молодик, ще гострий серп.

Короткий вік отого щастя...

Блукає шепіт поміж верб.

Схилили з сумом свої віти, 

Під спів замріяних цикад.

Зірки яскраві - неба квіти, 

Зриває серпень... зорепад...

Життя - то спалах, диву світу, 

Немає часу для жалів.

Чиєсь кохання в коси літу

Упало... в золото ланів.



Київ, 11.08.2018

Публікації: Ірин Ка

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 19.09.2018 18:57  © ... => Юрий Стайер 

Слова то і пензі, і фарби, і полотно...
Дякую Вам) 

 19.09.2018 18:56  © ... => Серго Сокольник 

Так от що означає фраза "щастя повні жмені";)))
Дякую!) 

 19.09.2018 18:54  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Зорі - зернята неба, падаючи проростають...
Дякую!) 

 19.09.2018 18:52  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую щиро!) 

 19.09.2018 18:51  © ... => Костенюк 

Дякую, дуже рада!) 

 03.09.2018 13:48  Юрий Стайер => © 

Така яскрава картина намалювалась ))) 

 18.08.2018 01:07  Серго Соко... => © 

От і я про що. Ловимо зорі) 

 18.08.2018 00:39  Панін Олек... => © 

У золоті ланів
кохання набирає
нової сили... 

 17.08.2018 19:10  Тетяна Чор... => © 

Дуже гарний вишуканий вірш! 

 17.08.2018 18:29  Костенюк => © 

Художні образи. Тендітна річ.