Морок
Етюд
Обійми Темряви
владні
Душать Кохання
зловтішно,
Ніжні чуття
безпорадні...
Обійми Мороку
чадні...
Вищир хижацький,
нещадний,
Поразку власну
колише.
Калічать щире
Кохання
Обійми Мороку
владні...
Темрява точить
з Кохання
Темні
усі коливання...
Морок стає
бруднішим,
Кохання пливе
найчистішим.
