Байдужість
Я багато любив,
я і зараз багато люблю.
Я люблю як вітри
у вітрила летять кораблю,
як під вечір роса
одягає зелену траву,
як пливуть в небеса
білі хмари, як просто живу,
як густий очерет
зберігає невинність лілей,
як доноситься лет
відлітаючих в осінь гусей,
ну а осінь в гаю
разом з Паном
виспівує блюз.
І образу твою,
о кохана,
я також люблю...
Як люблю землю й небо –
ненависть твою полюблю,
та байдужість від тебе
ні миті я не потерплю.
