24.12.2013 16:40
для всіх
300
    
  5 | 5  
 © Тетяна Чорновіл

ЧЕКАЮ

ЧЕКАЮ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

«Від звички чекати ніщо не лікує...
/Банально звучить і затерто – до дір!/…»
Антонім до вірша Наталі Святокум
«Давай не мовчати»

Що в часу витках від Чекання святіше?

Хіба що Любов – його трепетний Бог.

Чекання лікує безмежністю тиші

І зцілює Всесвіт, єдиний на двох.

У тиші –  спасіння від слів передзвону,

З байдужим «бувай» у зневіру йдучи.

Я в Храмі Любовному біля амвону.

Чекаю. Про інше, коханий, мовчи…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.12.2013 22:22  Антоніна Грицаюк 

Хто вміє чекати, той вміє любити! Світлий, гарний вірш!

 25.12.2013 07:59  Деркач Олександр => © 

Гарно)

 25.12.2013 01:07  Ірина Затинейко-Михалевич 

чудова лірика...така світла...

 25.12.2013 00:07  Ганна Коназюк 

Дуже чуттєво! Красиво!

 24.12.2013 22:50  Тетяна Белімова => © 

"Я в Храмі Любовному біля амвону.
Чекаю. Про інше, коханий, мовчи…" - дуже зворушливо! красиво! ніжно!

 24.12.2013 18:15  Оля Стасюк 

УРА!!!!!!!! антонім! класний віршик)

 24.12.2013 17:45  Володимир Пірнач => © 

Класний текст.
Сподобався.

 24.12.2013 16:44  Каранда Галина => © 

++++++++++++++++++++++ :)))