Не буди ти її на зорі
романс як А. Фет
На заре ты её не буди,
На заре она сладко так спит!
На заре она сладко так спит!
райський сон ще від неї не втік!
Ранок в персах ще не догорів,
ще іскриться на ямочках щік.
Її постіль теплом ще пашить
від нічного гарячого сну,
чорні коси, з плечей вже за мить
потечуть, як потік у весну.
Вчора в пізню вечірню пору
довго-довго сиділа вона
і дивилась крізь хмари на гру,
що їй місяць грав аж дотемна.
Чим ясніше звав місяць у даль,
соловей чим дзвінкіше співав,
в її серце просилась печаль,
тим болючіше сум напливав.
Ти до неї пізніше прийди –
на щоках її ранок горить.
Не турбуй ти її, не буди…
На зорі вона солодко спить!
