14.08.2011 18:38
для всіх
434
    
  2 | 2  
 © Андрій Гагін

Нащадки давніх зір

з рубрики / циклу «Зоряний пил. Ніч»

Свідомість є світу у кожній клітині,

Та в кожному атомі тут на Землі.

В краплині повітря, в зеленій рослині:

Живе вона скрізь, і навіть в тобі.


Свідомість ця ллється між зоряним пилом

Й нащадками давніх, вже знищених, зір.

Маленькі кристали чарівної сили

Ази пам’ятають, вони від тих пір. 


У кожному з нас живуть згублені зорі;

Із них побудований мозок і світ.

Короткі думки, всі на жаль, не прозорі:

Вони також мають свій власний політ.


Все зліплено тут з одного каоліну -

Ця істина вірна, хто б що не казав.

Краплинки малі від зорі віднайдімо -

Можливо інакшим, пізніше світ став…






БЦДСС, 12 & 14.08.2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.08.2011 22:15  Тетяна Чорновіл => Тарас Іванів 

Почалося...

 14.08.2011 21:55  Тарас Іванів 

Не в падінні, а у видовищі суть! Ну може - в радості швидкої смерті))))))))

 14.08.2011 21:40  Тетяна Чорновіл => Тарас Іванів 

Точно не остання! :))) Коли падаєш, хочеться поменше уваги...

 14.08.2011 21:25  Тарас Іванів 

Не зірка яка? Та, що висить, чи та, що яскраво падає і до неї прикута увага всіх небес))))?

 14.08.2011 21:20  Тетяна Чорновіл => Тарас Іванів 

Звичайно, вірш гарний! Але трохи шкода, що я не зірка! :)))

 14.08.2011 21:09  Тарас Іванів => © 

Життєві цінності у нас перекручені - от і результат...
Вірш гарний!

 14.08.2011 19:08  Тетяна Чорновіл => © 

Можливо Ви й маєте рацію! І ми нащадки чогось прекрасного! Тільки чого ж нас так перекрутило? :((((