Богдана Копачинська А осінь вже на кінчику пера
І спогади про літо пише злива.
Неначе ллються сповіді слова
Так болісно і так правдиво.
А спогади, немов пожовклий лист
Кружляють невідступно наді мною.
У осені є свій художній хист :
Все віддаляти нас з тобою.
Вже так далеко, ніби в забутті,
Вже крапка та не буде далі.
Вихоплюють лиш тільки ліхтарі,
Дві тіні та тремкі деталі.
19.08.2019 22:23 Тетяна Амеліна => © |
 Сподобалось! |
29.10.2018 18:28 Лора Вчерашнюк => © |
 Действительно, осень умеет это делать, как никто - завершать что-то, или создавать иллюзию завершенности. Прекрасный стих, утонченный))) |
25.10.2018 08:11 Тетяна Белімова => © |
 По-осінньому красиво. Елегія осіннього смутку... |
23.10.2018 14:53 Каллистрат => © |
 Чудово пани Богдана! Рад Вас видеть))) |