Зельд Крути
Стаю навшпиньки -
зазирнути хочеться,
Яким же буде
після мене світ?
Чи із рабів іще колись народиться,
Ну хоч один великий чоловік?
Чи все дарма?
Літають павших душі,
Своїх могил уже не впізнають,
Співає вітер у порожній мушлі,
Про ратний подвиг і героїв Крут..
24.10.2018 10:04 Костенюк => © |
 Дуже гарно. Від серця) |
24.10.2018 08:44 Тетяна Белімова => © |
Кажуть, того трагічного 1918 року в Крутах також випало по коліна снігу, як і сто років по тому. А на хлопцях-гімназистах і студентах були самі лише шинелі. Теплушки опалювалися через раз, і це не рятувало від холоду. Пам`ятник у Крутах відтворює колону Київського університету як знак того, що саме молодь студентського віку вийшла захищати Батьківщину. Якщо Ви ще не були в Крутах - дуже раджу побувати. Не знаю, чи там атмосфера особлива, чи дійсно душі захисників України незримо присутні в цьому місці, але відчуття отримуєш неймовірні... Чудовий вірш! Дякую! |
24.10.2018 02:18 Борис Костинський => © |
 Про це потрібно говорити, незважаючи на те, що в сучасній Україні тема героїзму українців у минулому мало кого цікавить. А між тим, аби не було усього цього колосального пантеону героїв, українство доволі легко могло перетворитися на те, чим є зараз білоруси - на абсолютних манкуртів! Але ті, для кого Україна була РЕАЛЬНО ПОНАД УСЕ, не дають енергетикою їхньої самопожертви перетворитися українцям з нації на остаточне бидло! |