Вирок
Устами спраглими, ви промовляли речі,
І часто вірили у сказані слова,
Та, як прийшлося взяти те на плечі,
Що часто так злітало з язика...
Ви так нам ще ніколи не брехали!
Вужами плазували поміж ніг,
Вовками сірими у глупу ніч втікали,
У повний місяць - полотном доріг.
Дивився Янгол з неба в камуфляжі,
(він стер коліна перед вами в кров)
Та ви плювали на героїв, бляді,
Та й що для вас ота Свята Покров?
У вас другі покрови й покровителі,
Заступлять і гріхи усі простять,
Та пам‘ятайте, що й на вашім цвинтарі,
Вас без кишень зариють, ...вашу мать!
