Вогник
В пізню пору́ вантажі́вку на трасі спини,
бо, як надія – далека за обрій дорога.
Люди живуть так, як жити вже звикли вони:
кожний з нас вірить, що в світі є вогник для нього.
Десь він горить і ти прагнеш до нього дійти.
Десь він горить, та не можеш його відшукати.
І на узбіччя виходиш з надією ти,
весь налаштований впевнено руку підняти.
Пахне мазут, на асфальт опадають зірки.
Шлях тормозний на розмітці уже розписався.
Ми відправляємось, хоч не збагнемо куди.
В даль. В невідомість. Де вогник на нас зачекався.
