Тернопільська осінь
...звичайний день, звичайні люде,
звичайна осінь у дворі,
звичайний промінь, що голубить
пожухле листя на траві...
у небі, голубим озерцем,
пливуть качки в далекий край,
і в унісон вібрує серце,
із сумом в голосі: - Прощай!..
курли-курли.., кудись за вітром,
відносить їх прощальний зойк,
мені так хочеться, щоб вічно,
ви пам‘ятали цей ставок!
