09.03.2019 01:41
Без обмежень
15 views
Rating 5 | 2 users
 © Зельд

Якби Кобзар заговорив

... більше бути не можу, 

нести муки свої, 

я навік сиротою

на Чернечій горі;

відрікаюся люде, 

я лаврових вінків

і в залізні кайдани

з золотих ланцюгів

повернутися хочу, 

у родину свою, 

в убогу хатину

у вишневім раю.., 

я б своїх «діток» не родив, 

не в світ іти благословляв, 

думки б свої перекроїв

та й на папері змалював.

...щоб злії люди не ламали, 

не рвали вірші на куски, 

з трибун високих не кричали

й кусками тими не кидали

у свій народ!

Хто дав вам право?

Де ваша совість? Як товар

продали ви її і зраду, 

за руку привели у владу -

їй сотворили п‘ядестал!

Нічого в них нема святого, 

лиш знають брати хабарі, 

за гріш продали батька свого, 

щоб залишитись при дворі.., 

я більше бути тут не хочу, 

зніміть лаврового вінка, 

залиште витоптану душу!

для вас поета більш нема.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Слово про слово / Вірш | Зельд 18». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Тернопільська осінь / Вірш | Зельд».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.03.2019 01:03  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

...і вам +! 

 10.03.2019 01:03  © ... => Костенюк 

...дякую! 

 09.03.2019 09:11  КАЛЛИСТРАТ => © 

+++ ! 

 09.03.2019 08:36  Костенюк => © 

Це мені близьке. 

Публікації автора Зельд

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо