Всю ніч...
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Високі широти»
«Всю ночь он трудится упорно»,
«Высокие широты»
Всю ніч він трудиться затято,
Бо на папір йому дано
Скорботи збіжжя засівати
І туги визріле зерно.
Всі легковажні друзки слова
Буття лушпиннями з душі
Відвіюються, мов полова,
Коли складаються вірші.
Його посів подібний жниву.
Збирає він і віддає
Зізнання, клятви до надриву,
Тому й невпинно сльози ллє.
Тим більше сліз, тим плач гіркіший,
З ридань між осуду, вважай,
Чим ваговитіший і віщий
Його посів і урожай.
_
Всю ночь он трудится упорно
И на бумажные листки
Как бы провеивает зерна
Доспевшей, вызревшей тоски.
Сор легкомысленного слова,
Клочки житейской шелухи
Взлетают кверху, как полова,
Когда слагаются стихи.
Его посев подобен жатве.
Он, собирая, отдает
Признанья, жалобы и клятвы
И неизбежно слезы льет.
Тем больше слез, тем больше плача,
Глухих рыданий невзначай,
Чем тяжелее и богаче
Его посев и урожай.
