14.11.2018 18:02
for all
170 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Серго Сокольник

Розлучноосіннє

Розлучноосіннє

Осінь є епопея дощів.

Ця нездаро написана повість...

Цей поезій загаслий порив...

Ось і зустрічі невипадковість


У промінні мережених днів

Поцілунками споминів літа.

Відігрітись тобі і мені, 

Поки душу не вистудив вітер


У часи, за якими шторми

Нехороші трощитимуть кригу, 

І нічого не вдіємо ми

У пороші, засліплені снігом


І оглухлі у вітру витті, 

Що розвіює зерням полови

Наших душ оболонки пусті

Суттю дії людської обмови


Під осанну оманливих слів.

Нас розвіє за вітром. І знали-

Все це станеться... Та я хотів, 

Моя мила, аби не настали


Ці взаємні сумні холоди, 

Що вели слідкування за нами

З перших зустрічей... Люба, іди, 

Погуляєм востаннє!.. Дощами.



Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 17.03.2019 23:24  © ... => Липа Ольга - Душа Українки 

От просто цьом за теплоту, Олю) 

 17.03.2019 22:31  Липа Ольга - Душа Ук... => © 

Гарна осінь, гарне кохання!!! 

 19.11.2018 05:11  © ... => Тетяна Чорновіл 

Можливо, Таню... Взагалі я люблю осінь, вона завжди щось забирала і натомість приносила щось нове... 

 18.11.2018 23:18  © ... => Артюх Леся Вікторівна 

Лесе, дякую) Як зараз нові публікації тут читати??? 

 17.11.2018 23:02  Артюх Леся Вікторівна => © 

душевно і атмосферно: осінь є атмосфера печалі і суму... 

 15.11.2018 06:06  Тетяна Чорновіл => © 

Красивий твір. Смуток має право на існування у творчих майстернях талановитих авторів! Та все ж осінь така дивовижна пора (року і почуттів), коли "востаннє" раптом чарівно трансформується у "знову" або "як завжди". Нехай щастить.