Забудьте торг життя
Забудьте торг життя на мить,
Втешіться, Господь з вами!
Чи чуєте?.. Вона летить
Надземними шляхами!
Вона, колядка... Боже мій,
Спішіться, сестро, брате,
Назустріч гості дорогій
Йдіть і ведіть до хати!
І посадіть її, де святі
Сідають на покуті,
Вона ж несе вам золоті
Легенди незабуті.
Легенди, як то ви, було,
Дітьми у рідній хаті
До Свят-вечері за столом
Сідали брат при браті.
Як батько просфору ломив
Із мамою, з сестрою
Ділився й стіл благословив
Хазяйською рукою.
І як вечерю раз у рік
Так тихо споживали,
Немов це був не борщ, а лік,
І чари, а не страви...
А житній сніп стояв в куті
І кивав колосками,
Крізь вікна зорі золоті
Шептали: "Господь з вами!"
Здавалося..., та що слова!
Вони лиш примар того,
Що чує серце й голова
В час вечора Святого.
Глядім в легенду золоту,
Що йде до нас з просторів,
Й добудьмо з неї силу ту,
Що горе перетворить.