21.11.2018 18:09
Без обмежень
109 views
Rating 0 | 0 users
 © Лепкий Богдан

Святвечірнє

Чистенько скрізь, натикано чатиння

За образи, накрито довгий стіл

Обрусом білим; хата, як святиня, 

А стіл неначе жертвенний престіл.


І блимають свічки, димок снується, 

Зелене сіно пахне під столом

І радісно у грудях серце б’ється, 

І цілий світ здається гарним сном.


"Щоби дітей ми розуму навчили

І довели щасливо під вінець, 

А нам тоді спокійної могили

Та пам’яті незлої і — кінець".


Бажання. Якби з них одна десята, 

Або хоч сота часть здійснилась нам, 

Життя було би як різдвяні свята

І як танок довкола райських брам.


Затихли вже колядники, 

Вже північ залягає, 

Лише на сіні дітваки

Орішків ще шукають.


Пустують внуки, а в куті

Сидить дідусь на лаві, 

Зі стін всміхаються святі, 

Бо раді цій забаві.


Нараз десь шелест під вікном!

Хтось сперся на загаті...

І заніміло все кругом, 

І тремт пішов по хаті.


Дідусь вікно перехрестив.

"Нічого. Звикли речі.

Це дух Івана приходив

До нас на Святий вечір".




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Микола Щасливий

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше