Річка
Було літо… Було кохання…
Наші душі в раю гуляли…
Розлучаючись, ми на світанні
Цілий день знов на зустріч чекали.
Погляд твій чарував і бентежив,
Я тонула у сині очей.
До останку мені ти належав
Під пісні солов’їних ночей.
Було літо… І мучила спрага
Невгамовне серце твоє.
Ти гадав, що це тільки розвага,
Убиваючи літо моє.
Мов ріка, поміж нашим коханням
Інша стала – стрімка глибина.
Ти купавсь, надихався пірнанням,
Я ж хотіла дістатися дна…
І тепер ми два береги різні –
Як ту ріку мені перейти?
Хай минуть швидше осені слізні,
Взимку льодом зумію пройти.
