12.11.2018 21:57
for all
137 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Микола Чат

Ще спить моква…

Ще спить моква…

 


Ще спить моква в душі баских морів, 

Та клена лист опав давно додолу.

Вознісся в вирій дзвінконотий спів, 

Лишивши ниву від пашниці голу.


Бринить в дуплі бджоли здичілий рій, 

Кристали меду топлячи з вощини.

Бур’ян стежкує хом’ячок-крадій

Під наглядом щедротної ліщини.


Іще зазимки мармуру вінцем

Не замаїли теренам повіки.

Та студінь хвиль вже трощить камінцем, 

Під берегом пришерхлі льоду піки…


А сонця тінь продершись межи хмар, 

Банітом вітру, на злинялім полі, 

Тепла малює нетривких примар

І тане у вечірньому бемолі.

Публікації: Микола Чат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.11.2018 21:50  © ... 

Сердечно дякую усім, що не забули! 

 15.11.2018 05:56  Тетяна Чорновіл => © 

Поезія багата мовними знахідками. Вражає вишуканою мелодійністю. Чудово! 

 13.11.2018 19:23  Тадм => © 

Ваші вірші - мов ковток живого повітря! тішусь, читаючи!!!!  

 13.11.2018 08:57  Тетяна Ільніцька => © 

Класно! Таким умиротворенням віє від Ваших рядочків. Осінь дивовижна цього року.
Дивлюсь із вікна - у моєму дворі ще дві цілком зелені липи, квітують троянди. Сфоткаю, щоб додати до Вашого вірша.