28.11.2018 00:39
Без обмежень
69 views
Rating 0 | 0 users
 © Підпалий Володимир

Кінь

У Андрійка на долоні

всеньку ніч пасуться коні.

У долині напасуться

і росою там зап`ють, 

не гасають, не гризуться, 

і не б`ються, і не б`ють.

З золотими копитами, 

із червоними хвостами

ходять, наче по воді, 

на шовковім поводі.

Чорні гриви шиї гнуть, 

ріками униз течуть.

І задумав так Андрій:

тут між ними десь і мій, 

і найкращого коня

вже він майже доганя.

Вже спіймав за гриву він, 

щулить гострі вуха кінь

бурю видихнув грудьми

вдарив дзвінко копитьми, 

аж розсипались вогні —

і пропав у табуні.




Рекомендуємо також:

Художник Леся Гармиза



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Володимир Підпалий

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо