13.12.2018 16:05
для всіх
173
    
  8 | 8  
 © Анатолій Костенюк

Гра в сніжки

Гра в сніжки

Лапатий мокрий сніг, як все в житті:

що сніг – це добре, мокрий – це погано,

засипав місто звечора під ранок

і зранку вдень не перестав іти.


Ми місимо його, і я і ти,

похмурий я, весела ти, кохана,

сніжок зліпила і мені неждано

летить у груди кулька чистоти.


Ось так мене – за відчай марноти,

мов ангел, ти караєш бездоганно!

Я подумки молюся: згляньтесь Панно

на гріх навіяної самоти


і дякуючи Вам за цей урок,

у відповідь ліплю я свій сніжок!

13.12.2018р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.12.2018 18:16  Тетяна Белімова => Костенюк 

Ах, який же сонет)))) Красивий до неможливості! Витончений, мов сніжинка, із якої герої ліпили свої сніжки))))))))

 14.12.2018 16:37  Надія Крайнюк => Костенюк 

Справжній зимовий вірш. Оптимістичний, хоч і з невеличкою ноткою суму. Але ж все добре!
***Дякую!

 14.12.2018 11:21  Люлька Ніна => Костенюк 

Мені сподобався Ваш зимовий вірш. Гарно !

 14.12.2018 07:24  Тетяна Чорновіл => Костенюк 

Гарний, по-зимовому захоплюючий сонет! Як і належить сонету, висновок у двох останніх рядках несподіваний і влучний! Сніжком!!! )) Дякую за настрій))

 13.12.2018 18:20  Панін Олександр Миколайович... => Костенюк 

Легко, душевно, гарно!

 13.12.2018 17:44  Лора Вчерашнюк => Костенюк 

Так, самотність - це вибір)))) Але ось летить сніжок - і нова гра - тепла і радісна - розпочалася)))) Дякую - сподобалось))))